Як ми працюємо

Правила, за якими виходить кожен матеріал «Новини Києва», — від новини на три речення до великого пояснення. Вони короткі, і ми намагаємося не відступати від них ні в спокійний день, ні під час тривоги.

Звідки береться новина?

З відкритих джерел. Це офіційні повідомлення Київської міської ради й міської адміністрації, обласної військової адміністрації, комунальних підприємств, ДСНС, поліції, а ще відкриті реєстри, рішення й набори даних. Джерело ми називаємо в матеріалі; якщо воно доступне онлайн — ставимо посилання. Повідомлення інших медіа переказуємо з посиланням на них. Анонімний допис у соцмережі — не джерело, а щонайбільше привід для перевірки.

Як ми перевіряємо факти?

Звіряємо з першоджерелом усе, що можна звірити: цифри, дати, адреси, назви установ, посади, цитати. Якщо два офіційні повідомлення суперечать одне одному, наводимо обидва й пишемо, хто що сказав. Чого підтвердити не вдалося — не публікуємо або прямо позначаємо як непідтверджене. Краще вийти з новиною пізніше, ніж потім її спростовувати.

Яким має бути заголовок?

Таким, щоб після нього текст не розчаровував. Заголовок каже те саме, що й матеріал: без «шок» і «терміново» заради кліку, без недомовок на кшталт «ви не повірите, що сталося», без знака питання там, де фактів немає. Якщо аварія зачепила один будинок на одній вулиці, заголовок не лякає весь Київ.

Де факт, а де оцінка?

Новина відповідає на запитання «що, де, коли і хто про це повідомив». Оцінки, прогнози й припущення подаємо лише з атрибуцією: має бути зрозуміло, чия це думка. Власних симпатій у новинах не висловлюємо й мотивів нікому не приписуємо. Людину, яку підозрюють у злочині, не називаємо винною, доки вирок суду не набрав законної сили.

Про що ми мовчимо під час воєнного стану?

Про все, що може зашкодити обороні. Ми не публікуємо місць влучань і наслідків ударів до офіційних повідомлень, не пишемо про переміщення й розташування військ, роботу протиповітряної оборони, не показуємо фото й відео, за якими можна визначити місце події. Навіть якщо соцмережі вже все виклали, чекаємо на офіційне підтвердження: швидкість тут не варта чийогось життя.

Яку роль відіграє автоматизація?

У підготовці матеріалів ми використовуємо програмні інструменти й автоматизацію. Вони допомагають збирати повідомлення з відкритих джерел, звіряти факти з джерелом, добирати ілюстрації та перекладати тексти для російської версії. Інструменти беруть на себе рутину, але не відповідальність: за все, що опубліковано на сайті, відповідає редакція. Помилка інструмента — це наша помилка, і виправляємо ми її так само, як будь-яку іншу.

Як упізнати рекламу?

За позначкою. Рекламні й партнерські матеріали виходять із написом «Реклама», «На правах реклами» або «Партнерський матеріал». Оплачений текст не маскується під новину, а рекламодавець не впливає на те, що і як ми пишемо в редакційних матеріалах. Немає позначки — отже, це матеріал редакції.

А якщо в редакції є власний інтерес?

Про рекламодавців і партнерів ми пишемо за тими самими правилами, що й про всіх інших: погана новина про них — теж новина. Грошей чи подарунків за згадку в новинах не беремо. Якщо конфлікту інтересів не уникнути, повідомляємо про нього в самому матеріалі.

Як ми пишемо про людей у біді?

Обережно. Не називаємо імен і не показуємо облич дітей, які постраждали, стали свідками чи учасниками правопорушення; не вказуємо їхніх адрес і шкіл. Про постраждалих від злочинів, аварій та обстрілів не публікуємо подробиць, за якими людину можна впізнати, якщо вона на це не погодилась. Не показуємо тіл загиблих і не смакуємо деталей чужого горя.

Чиї фото стоять у матеріалах?

Ілюстрації ми добираємо з відкритих джерел. Ілюстративне фото не видаємо за знімок із місця події, а чужу роботу — за свою. Авторське право поважаємо: якщо ви автор і побачили своє фото без дозволу чи підпису, напишіть нам через сторінку зв’язку з редакцією — приберемо або підпишемо, як скажете.

Що з коментарями читачів?

Коментарі модеруються. Ми видаляємо заклики до насильства, мову ворожнечі, образи, спам і приховану рекламу, чужі персональні дані, а також усе, що підпадає під обмеження воєнного часу — наприклад, адреси влучань. Коментар — це думка його автора, а не редакції. Які дані сайт отримує разом із коментарем, пояснено в політиці конфіденційності.

Що ми робимо з власними помилками?

Виправляємо відкрито: правку позначаємо в матеріалі, а не переписуємо текст тихцем. Як повідомити про неточність і чим уточнення відрізняється від спростування — на сторінці про помилки й виправлення. А хто ми такі й до якої мережі сайтів належимо — читайте в розповіді про видання.